Програма по обміну студентами КУП НАН України та в рамках програми «Пізнай свій край»

Представники студентського активу
КУП НАН України та Рівненського інституту КУП НАН України  з 03 липня
по 14 липня 2009 року мали нагоду відпочити на Колочавській біобазі
Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний
університет». В рамках програми відпочинку студенти відвідали музей під
відкритим небом «Старе село». В Україні уже існують відоміші музеї під
відкритим небом – в Пирогово під Києвом і «Шевченків гай» у Львові.
Музей у Колочаві може поповнити їхні ряди, водночас ставши музеєм
одного села.

Експонати
для цього музею люди збирали самі. Старовинні прадідівські побутові
речі шукали на горищах. Колочавці переконують: деякими,
найоригінальнішими експонатами, не може похвалитися жоден інший
закарпатський музей. Найважче ж було селянам відновлювати старі й
прогнилі двохсотлітні хати.

На
території сільського музею відновили державну однокласну школу, як
працювала тут ще за часів Австро-Угорщини. У другій половині ХІХ
століття у ній навчалися лише діти євреїв, жандармів та угорських
чиновників. Стара школа, будинки із печами-мазанками та угорська
жандармерія із в`язницею у підвалі, стали знімальним майданчиком для
кіностудії імені Довженка – знімали історичну, побудовану на реальних
фактах картину “Колочавські повстанці”.

Окрім
музею студенти відвідали озеро Синевир, яке справедливо вважається
найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку
«Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно
розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5
гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна — 22 м.
Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у
найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера. Існує
легенда, згідно якої мальовниче озеро утворилося від потоку сліз
графської доньки Синь, на місці, де її коханого, простого
верховинського пастуха Вира, було вбито за його простацьке походження
камінною брилою за наказом графа.

“Колочавська
вузькоколійка” – це музей залізничної справи, що мала стратегічне
значення для регіону і його мешканців. Відкриття музею приурочили до
100-річчя закарпатських вузькоколійок. Тут, на Верховині, вузька
залізниця, збудована на початку минулого сторіччя, процвітала за
радянських часів, коли мала дуже велике значення для лісорубів.
Маленькою залізницею, колія якої тяглася високо в гори, припинили
возити ліс у 70-х роках минулого сторіччя. Відтак вузькоколійка
занепала, аж доки її не відродили ентузіасти. Два роки тому з’явилася
ідея цього музею, а протягом року відтворили ешелон із 10 вагонів –
чеських пасажирських, радянського товарного, угорського та для
перевезення худоби, води, і, звісно, лісу. Усю залізницю-музей збирали
по віддалених куточках. Паводок 1998 року остаточно зруйнував
вузькоколійку, і лише високо в горах її залишки врятувалися від шукачів
металу. В ешелоні – унікальні експонати, які розповідають про історію
вузькоколійок на Закарпатті, про роботу і побут залізничників та їхніх
пасажирів. Головна гордість музею – це серце ешелону: унікальний
паровоз – гарний, потужний і екологічно чистий транспорт.

Зміг
відвідати студентів ректор університету, професор Ю.Л.Бошицький, який
під час розмови розповів про визначні місця, історію цього краю та
побажав приємного відпочинку студентству.

Представники
студентського активу висловлюють вдячність Юрію Ладиславовчу за нагоду
побачити нові, цікаві куточки України, оздоровитися а також зробити ще
один крок до встановлення дружніх стосунків між студентами КУП НАН
України та Рівненського інституту КУП НАН України.

Студент 4 курсу, М.Терещенко