Теорії та історії держави і права
Кафедра теорії та історії
держави і права КУП НАН України:
минуле,
сучасне та майбутнє
Важливим аспектом та фактором
функціонування Київського університету права НАН України є розвиток кафедр.
Саме на ці структурні підрозділи покладається робота по забезпеченню
навчального процесу, розробці наукових ідей та концепцій, формуванню наукової
еліти університету, виховання студентів та співпраця з іншими закладами як НАН
України, так і системи Міністерства науки і освіти України.
Кафедра теорії та історії держави і
права бере свій початок від утворення університету, тобто з 1995 року. З
моменту її створення викладачами кафедри були д.ю.н., проф. Прозорова Н.С.,
д.ю.н., проф. Оніщенко Н.М., к.ю.н., проф. Усенко І.Б. (перший завідувач
кафедри), к.ю.н., доц. Тарахонич Т.І., д.ю.н., проф. Копиленко О.Л., д.ю.н.,
проф. Зайчук О.В., к.ю.н., доц. Львова О.Н. Фундатором кафедри, її ідейним та
науковим натхненником стала к.ю.н., проф. Бобровник С.В. (до 2010 року), яка
багато років своєї професійної діяльності віддала становленню та розвитку
кафедри, сформувавши потужний та професійний колектив кафедри. На сьогодні – це
потужний осередок навчальної та наукової діяльності. На кафедрі працює 16 викладачів,
9 з яких на постійній основі, 7 викладачів працюють за сумісництвом та на
погодинної основі.
Основним напрямком роботи кафедри є освітня діяльність. Вона реалізується
шляхом читання курсів лекцій, проведення практичних (семінарських) занять,
підготовки науково-методичних матеріалів.
За кафедрою закріпленні загальнотеоретичні
та гуманітарні дисципліни, які забезпечують формування у студентів основи
професійних знань. На кафедрі читається 12 нормативних дисциплін та 11
спеціалізованих курсів. Кафедра постійно працює над впровадженням інноваційних технологій навчання. Вони полягають у:
наявності комп’ютерних варіантів текстів лекцій з нормативних курсів, що
вміщуються в комп’ютерних програмах; можливості комп’ютерного моделювання
правових ситуацій; використанні активних форм навчання, основними з яких є
тести, ділові ігри, відеофільми та створення практичних ситуацій з розподілом
відповідних ролей між студентами; реальна
можливість поєднання наукових досліджень та освітньої діяльності, що
складає основну мету створення ВУЗу та відображається у наступному: заснованості
навчального процесу на досягненнях наукової думки в Інституті держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України, що є академічним науковим закладом;
використанні монографічних праць співробітників Інституту в навчальному процесі;
наданні студентам можливості займатися науковою творчістю в сфері
правознавства; підготовці студентами статей до 6-ти томної Юридичної
Енциклопедії, що підготовлена за державним замовленням під егідою Інституту
держави і права; проведенні традиційних студентських наукових конференцій та
виданні за результатами їх проведення збірників праць; можливості опублікування
кращих студентських робіт в аспірантському збірнику Інституту «Держава і право»
та «Часопису КУП»; можливості надання студентам, що тривалий час знаходяться
поза межами Києва (заочна форма навчання) чи тривалий час хворіли, отримувати
знання в сфері правознавства через дистанційні форми навчання шляхом реалізації
спеціальних програм, що підготовлені викладачами КУПу з нормативних та спеціалізованих
юридичних дисциплін; наявності мережі Інтернет, що надає можливість
користуватися бібліотечними фондами провідних наукових бібліотек України,
Росії, Білорусі, Прибалтики та усього світу; введенні модульно-рейтингових
систем вивчення нормативних курсів, що надає можливість реального поєднання
процесу викладання та самостійної роботи студентів; використанні в процесі
викладацької діяльності міжнародних стандартів освіти, що забезпечують
врахування особистості студента в процесі викладання дисциплін, створення умов
щодо реального застосування знань студентів та наявності в достатній кількості
роздруківок лекцій з тем, що відповідно до навчального плану, виносяться на
самостійне опрацювання студентами; наявності пакетів нормативних джерел, що
використовуються в процесі підготовки студентами до семінарських та практичних
занять з нормативних юридичних дисциплін; наявності пакетів завдань з дисциплін
спеціалізованих курсів.
Важливим напрямком функціонування кафедри є наукова діяльність викладачів, аспірантів і
студентів.
Динамічний характер розвитку сучасного
суспільства вимагає не лише переосмислення певних наукових стереотипів, які
склалися за радянської доби, а й дослідження понять, категорій і явищ, що
сформулювалися під впливом нових суспільних процесів. Саме за сучасних умов
реальним став один із важливих напрямків розвитку науки – забезпечення потреб
суспільної практики. Важливо підкреслити й той факт, що дослідження будь-якої
загальнонаукової чи галузевої юридичної проблеми потребує формування виваженої,
істинної теоретико-методологічної основи. Адже саме теорія держави і права є
наукою, що вивчає загальні закономірності державно-правових інститутів і
забезпечує основу для комунікативної взаємодії та взаємозбагачення юридичних
знань, створюючи підґрунтя для єдності науки в цілому.
Зазначені фактори зумовили основні
напрямки наукової діяльності кафедри. Необхідно також окремо зазначити, що
дослідження спираються також на тісну співпрацю з відділом теорії держави та
права Інституту держави і права ім. В.М.
Корецького НАН України, установи, яка разом з Київським університетом права НАН
України виступає як унікальний науково-освітній комплекс. На нашу думку,
досягнуті на кафедрі наукові здобутки правомірно аналізувати за такими
напрямками:
–
участь кафедри у розробці
планових тем відділу теорії держави і права Інституту;
–
участь у розробці наукових
тем університету;
–
підготовка кандидатських і
докторських дисертацій викладачами кафедри;
–
наукова робота серед
талановитої молоді через аспірантуру та наукове студентське товариство;
–
підготовка власних
монографічних видань;
–
визначення перспективних
напрямків наукової діяльності кафедри.
{mospagebreak}
З моменту заснування кафедри теорії держави і права її
викладачі спільно зі співробітниками відділу теорії держави і права Інституту
здійснювали наукові розробки за такими основними напрямками:
І. Правові проблеми законності, що пов’язуються з
необхідністю дослідження законності як складної категорії, яка може
розглядатися як принцип діяльності органів держави, як вимога системи нормативних
актів держави, як принцип поведінки суб’єктів права та режим
суспільно-політичного життя. Наукове значення має визначення методологічної
основи дослідження законності та характеристика принципу верховенства права як
конституційної основи функціонування суспільства. Практичну спрямованість має
з’ясування ролі законності у громадському суспільстві, її особливостей у
процесі реалізації прав та свобод людини та встановлення шляхів і перспектив
реалізації вимог законності в державно-правовому будівництві України. Істотним
внеском у наукову розробку проблем законності є аналіз структурних елементів
законності, серед яких мета, принципи законності, система засобів реалізації
ідей законності, мотивована діяльність суб’єктів і юридична основа законності,
а також дослідження таких властивостей законності, як залежність від
соціально-моральних та державно-правових процесів, загально-обов’язковість
вимог, високий рівень системності політико-правових явищ, об’єктивність і
залежність законності від суспільних процесів та рівня розвитку суспільства в
цілому.
ІІ. Теоретичні проблеми систематизації
законодавства України.
Одним із пріоритетних напрямків
правової реформи та вдосконалення правової системи України на нинішньому етапі
систематизації законодавства.
Визначення систематизації як однієї з
основних тенденцій розвитку законодавства України зумовлене змінами
державності, проведенням демократичних реформ і затвердженням нових
державно-правових інститутів. Відбулися суттєві зміни в економічній системі
суспільства, що віддзеркалились у процесі формування ринкових відносин, підприємництва
та комерційної діяльності. Здійснення приватизації, поява різних форм власності
та утворення численних товариств започаткували нову фазу розвитку суспільства,
що потребує не лише відповідного правового закріплення, а й змін як у системі
законодавства, так і в системі права України.
До основних тенденцій розвитку
сучасного законодавства слід віднести сферу приватної власності, зумовленість
ринковими відносинами, необхідність закріплення демократичних прав і свобод
громадян, гармонізацію системи законодавства України з міжнародним правом та
забезпечення загальної систематизації законодавства.
Іншими словами, йде процес створення
нової нормативно-правової бази української держави. В її системі на сьогодні ще
лишилося чимало застарілих або тих, що втратили юридичну силу, норм чи
нормативних актів, які вимагають серйозної юридичної експертизи.
Ось чому здійснювана на сьогодні
систематизація законодавства – це своєрідне очищення від рутини, застарілості,
множинності та відомчої зарегламентованості. З початку процесу перебудови
утворився значний правовий масив, що потребує впорядкування та узгодження.
Зростання цього масиву може призвести до втрати системних властивостей
законодавства та ерозії єдиного правового простору. Низька якість деяких
законодавчих актів, поспішна їх зміна й навіть відміна, неузгодженість із
реформами призводять до втрати престижу закону в суспільстві. Деформована
громадська думка спричинила зростання юридичних конфліктів, правовий нігілізм,
розходження між вимогами законів та очікуваннями громадян.
Основним завданням систематизації
законодавства є його впорядкування, структурне оновлення, визначення
пріоритетних напрямків розвитку, вдосконалення процесу підготовки та ухвалення
законів, механізму їх виконання. Важливим напрямом систематизації є виявлення
та відміна актів, які суперечать Конституції та конституційним законам.
Важливим засобом систематизації є її
техніко-інформаційне забезпечення. Його актуальність особливо очевидна тепер,
коли в результаті постійних змін законодавства надзвичайно зростає цінність
правової інформації, оперативного її доведення до суб’єктів права. Доступність
правової інформації є одним із важливих шляхів систематизації законодавства. Стрімке
оновлення законодавчої бази держави висуває на перший план вирішення важливого
завдання – формування в Україні єдиного інформаційно-правового простору, що
забезпечує правову інформованість усіх структур суспільства й кожного
громадянина окремо.
Таким чином, за активного реформування
законодавства України необхідне його чітке впорядкування, приведення до системи
та узгодження нормативного масиву. Реалізація цих завдань сприятиме підвищенню
ефективності законодавства та всебічному регулюванню сучасних суспільних
процесів.
ІІІ. Розробка теоретико-методологічних
проблем розвитку правової системи України стала основою формування теорії
сучасних правових систем, яка охоплює аналіз їх як соціального явища, котре
функціонує в суспільстві, має соціально-політичну спрямованість і забезпечує реалізацію загально-соціальних
функцій. З метою переосмислення наявних стереотипів характеристики політичної
спрямованості правової системи, було досліджено природно-правові та державно-правові
засади їх функціонування, фактори, що впливають на ефективність правової
системи суспільства та закономірності розвитку цієї системи в умовах
глобалізації. Окрім методологічних аспектів, досліджено проблеми функціонування
правової системи, які мають практичне значення. Серед них: вплив механізму
правового регулювання, наявних джерел права, законотворчості та законодавства
на ефективність правової системи. Суттєвим є внесок у розробку проблем правової
системи України аналізу її співвідношення та взаємодії з правовою діяльністю,
з’ясування особливостей впливу законотворчого процесу Автономної Республіки
Крим на правову систему держави та обґрунтування шляхів подолання колізій як
чинника ефективності правової системи.
IV. Проблеми реалізації
принципу верховенства права.
Метою стала розробка проблем становлення та еволюції
теорії верховенства права, її співвідношення з теорією правової держави та
концепціями праворозуміння, значна увага приділена аналізу впливу принципу
верховенства права у різних правових сім’ях.
V. Гендерно-правова експертиза
як складова правотворчого процесу.
У ході дослідження
визначено суттєві риси гендерно-правової експертизи, її відмінності від інших
видів експертного аналізу, окреслена роль та значення гендерно-правової
експертизи на етапі розробки та прийняття нормативно-правового акта, а також у
процесі вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність до
міжнародних норм і стандартів у сфері гендеру. Центральною проблемою
дослідження стала розробка та визначення науково обґрунтованої методології проведення
гендерно-правової експертизи, а також аналіз стадій процесу проведення
гендерно-правової експертизи. На сьогодні дослідження проблеми
гендерно-правової експертизи потребує, в першу чергу законодавець, який не має методології проведення гендерно-правової
експертизи та порядку її застосування.
VI. Теоретичні проблеми
реалізації прав та свобод людини і громадянина в Україні. Центральною проблемою
дослідження є проблема реалізації прав людини та громадянина в Україні. Належну
увагу приділено також реалізації прав та свобод особи та громадянина різних
соціально-економічних формаціях, правових системах та правових сім’ях. Серед
інших проблем слід зазначити проблему співвідношення особи, держави і права.
Виходячи з цього проблема формування українського державно-організованого
суспільства на правових засадах потребує подальшої фундаментальної розробки
концепції взаємодії держави і особи в умовах проведення економічної і
політичної реформ. Дану обставину слід розглядати як потребу не тільки
усвідомлення особливостей функціонування українського державно-організованого
суспільства, але і аналізу взаємодії особи та держави з точки зору оптимізації
їх взаємовідносин, забезпечення правової захищеності, рівності всіх перед
законом, а також посилення взаємної відповідальності.
За результатами перелічених вище досліджень були
підготовлені індивідуальні та колективні монографії, наукові статті,
дисертаційні роботи, наукові тези та записки, методичні матеріали. Наукові здобутки
апробовані не лише у законотворчій, а й
у навчальній діяльності шляхом читання лекцій та проведення методологічних
семінарів і конференцій.
Важливим науковим напрямком, що здійснювався у співпраці
з відділом теорії держави та права стала підготовка статей до Юридичної
енциклопедії та Аналогії української юридичної думки. Особливістю цього аспекту
наукової співпраці стало залучення
особливо талановитих студентів КУП до підготовки статей Юридичної енциклопедії.
Лише по кафедрі теорії держави та права
були рекомендовані й опубліковані наукові матеріали Т.О.Дідича, В.Є.Щебельського.
{mospagebreak}
Важливим аспектом наукових пошуків кафедри стала участь
її викладачів у розробці наукової теми університету «Правове регулювання в
умовах трансформації суспільних відносин в Україні». В процесі дослідження цієї
важливої проблеми аналізуються питання
дії права, механізму, рівнів та сфер його дії, поняття та видів правового
регулювання, саморегулювання та перегулювання; меж, типу, способів правового
впливу, середовища дії права та його ефективності. Дія права є його властивістю
чинити у певному середовищі ідейно-мотиваційний вплив на особу, спільноту. І як
результат – забезпечувати відповідно до принципів, мети та приписів правомірний
характер людських вчинків. Адже право існує постільки, оскільки воно діє й
виявляє активність у суспільному середовищі. Аналіз права в аспекті його дії
визначає основну його властивість – спроможність чинити реальний вплив на
діяльність та поведінку людей, а через це – здійснювати прогресивні зміни у
суспільстві, стверджувати у взаємовідносинах людей основи цивілізованості та
соціального партнерства. Дія права аналізується
у двох тлумаченнях: широкому – як ґенеза правового, його перехід в
юридично повинне, внутрішній світ людини, в юридичну практику; та вузькому – як
один з аспектів реалізації права, що характеризує перехід права у юридичну
практику. Дослідження категорії «дія
права» надає можливість віднайти юридичні властивості та механізми, правовий
інструментарій, необхідний для задоволення правовими засобами
багатоманітних специфічних інтересів,
охарактеризувати фізіологію права, що виявляється у правовому впливі,
сприйнятті права; правових діях (правовідносинах) та правовому порядку. Практичної
цінності набуває аналіз механізму дії права як система соціально-правових
засобів, що розглядається в єдності та взаємозв’язку із соціальною діяльністю
людей, їхніми інтересами та пов’язана з досягненням мети діяльності
конструктивними способами. Цей механізм охоплює соціально-юридичні засоби,
соціальний суб’єкт, що функціонує у сфері дії права, та соціально-правові
умови, які виявляються у середовищі права і суспільства. Досить специфічний
характер має визначення дії права на двох рівнях – сприйняття права, тобто його
відображення у свідомості, та рівень соціально-правової дії, що виявляється в
практичній діяльності учасників регульованих відносин.
Важливим елементом аналізу сутності дії права є
визначення сфер та меж його впливу. Якщо рівні дії права характеризують
проникнення права «в глибину» правової дійсності, то сфери показують його
поширення «в ширину», вказуючи на ті ділянки соціальної дійсності, які
підлягають правовому впливу. В таких сферах виявляється регулятивна, охоронна
та ідейно-мотиваційна дія права. При цьому необхідно пам’ятати, що вплив права
характеризується не лише сферами, а й межами, тобто частинами соціального
простору, в межах яких об’єктивно можливим є поширення регулятивної дії права.
Ця межа відокремлює сферу правового від неправового, вказує можливості
втручання держави у сферу суспільних відносин та забезпечує відповідність
впливу права об’єктивним потребам суспільства.
З межами дії права пов’язані такі категорії, як дерегулювання та
саморегулювання. Їхнє забезпечення збільшується з процесом становлення в
Україні громадянського суспільства та правової держави. Дерегулювання являє
собою діяльність держави, націлену на усунення (повне чи часткове) юридичної
регламентації певних сфер життєдіяльності людей. За сучасних умов політика
перегулювання стає необхідною запорукою формування нового правового середовища.
Одначе на проблему дерегулювання слід реагувати не як на обмеження об’єктивно
необхідної участі держави в економічній сфері. Адже слушно звертають увагу
економісти на ту обставину, що є багато прикладів, коли недостатня присутність
держави у сфері економіки породжує серйозні негативні соціально-економічні
наслідки. Методологічною підставою для розуміння нерегульованого державою
правового впливу є висновок про неспівпадіння меж дії права та правового
регулювання. Природа загально дозвільного принципу організації правового життя
та соціальна зумовленість права спонукає процес саморегуляції у сфері права,
тобто використання правових засобів безпосередньо учасниками регульованих
відносин для організації власної поведінки.
Безумовно, елементи державного регулювання наявні й у
сфері саморегуляції, оскільки держава визначає, в яких випадках і сферах
суб’єкти вправі взаємодіяти на основі принципу «дозволено все, окрім
забороненого». Але юридичні засоби саморегуляції принципово відмінні від тих,
які використовуються державою. Так, у сфері дії загально дозвільного типу
регулювання учасники часто самостійно у межах закону визначають режим поведінки
– встановлюють взаємні права, обов’язки та відповідальність, які не виходять за
межі правового впливу. В цьому випадку межі дії права є ширшими, аніж межі
державно-правового регулювання.
Результатом розробки цього наукового напрямку стала
підготовка монографічного дослідження з участю всіх викладачів кафедри,
написання наукових статей, підготовка навчального посібника для спеціального
курсу «Ефективність законодавства» (викладач О.М. Мельник) та підготовка
кандидатської дисертації з проблем правозахисної діяльності.
Одним із аспектів наукової роботи
кафедри є участь у підготовці енциклопедичних видань. Мова йде про «Поліцейську
енциклопедію» ( т. 1)
«Малу
енциклопедію етнодержавознавства»; «Юридичну енциклопедію» та
«Великий
енциклопедичний юридичний словник».
Викладачами кафедри підготовлена та видана Мала
енциклопедія Теорії держави і права (2010 р.), яка стала одним із перших у
вітчизняній юридичній науці енциклопедичним виданням з теорії держави і права.
{mospagebreak}
Значно підвищує ефективність
функціонування кафедри підготовка підручників та навчальних посібників.
Науковцями кафедри сумісно із співробітниками інституту держави і права ім.
В.М.Корецького НАН України інституту законодавства Верховної Ради України було
підготовлено підручник «Теорія держави і права» академічний курс, який вийшов
друком у видавництві Юрінком-Інтер у 2006 р. та посібник «Загальна теорія
держави і права» (основні поняття, критерії; правові конструкції та наукові
концепції); що вийшов у цьому ж
видавництві у 2008 р. та затверджений Міністерством освіти і науки
України. Викладачі кафедри взяли участь у підготовці підручника «Основи
правознавства» для 9 класу та «Конституційне право України». На сьогодні
викладачами кафедри завершується підготовка підручника з Теорії держави і
права.
Необхідною складовою наукової діяльності кафедри теорії
та історії держави і права є підготовка
кандидатів і докторів наук. За час роботи кафедри підготовлено і захищено 8
дисертацій, які можна вважати суттєвим внеском у розробку загальнотеоретичних
проблем, зокрема:
1)
«Правове регулювання та
шляхи підвищення його ефективності» (О.М. Мельник), науковий керівник проф.
С.В. Бобровник. Захищена 4 червня 2004 року. Метою роботи став комплексний
теоретико-правовий аналіз з проблем ефективності правового регулювання та
формулювання пропозицій щодо подальшого вдосконалення регулюючого впливу права
на суспільство. Розкрита сутність правового регулювання, з’ясовано природу та
зміст його функцій, дається тлумачення предмета правового регулювання як
фактора з’ясування меж правового впливу, визначена залежність ступеня
ефективності правового впливу від стимулюючого чи забороняю чого типу правового
регулювання, проаналізоване правове регулювання як оціночна категорія з
обґрунтуванням критеріїв виміру його ефективності.
2)
«Нормопроектування:
теоретико-правовий аспект» (Т.О. Дідич). Захищена 26 грудня 2006 року. Науковий
керівник проф. С.В. Бобровник. Метою дослідження є обґрунтування та вивчення
специфіки і самостійності нормопроектування, його принципової ролі в процесі
нормотворчості шляхом з’ясування та характеристики понять, рис, принципів і
функцій нормопроектування, а також встановлення основних чинників, які
зумовлюють нормопроектну діяльність; встановлення специфіки формування та
діяльності суб’єктів нормопроектування; зосередження уваги на питаннях правової
регламентації та реалізації основних засад (правил) нормопроектування;
дослідження теоретико-правового статусу проектів нормативно-правових актів;
висвітлення та аналіз усіх особливостей стадій нормопроектування; аналіз
особливостей розвитку наукових досліджень інститутів правотворчості,
нормопроектування, теорії нормативно-правових актів, правової експертизи та
юридичної техніки. Теоретичне завдання роботи полягає в тому, щоб не лише
розкрити процес розробки нормативно-правових актів через усі стадії
нормопроектування, а й показати наукові основи цієї діяльності.
3)
«Право Європейського Союзу
та право України: теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації
(1991-2004 рр.)» – О.В. Лаба, науковий керівник проф. С.В. Бобровник. Захищена
20 жовтня 2005 року. Метою роботи стала спроба виокремлення й паралельний
аналіз права Євросоюзу та правової системи України, а також пошук шляхів за
допомогою яких можливе здійснення інтеграційних процесів, зближення української
та європейської правових систем. З урахуванням цієї соціально-аксеологічної,
політичної та правової важливості дослідження проблеми, особлива увага
приділяється визначенню способів впливу права європейських інтеграційних
організацій на правову систему України. Йдеться про репрезентацію права ЄС,
правової системи України в динаміці їхнього розвитку й зосередження основної
мети на з’ясуванні специфіки принципів, умов, сфер та інституціонально-правових
інструментів зближення права України та правової системи ЄС. Виконання
дослідження надало можливість дослідити поняття, природу та принципи
європейської правової системи; проаналізувати теоретико-концептуальні доктрини,
що характеризують особливості інституціонально-правової природи Європейського
Союзу; проаналізувати процес становлення ЄС та особливості його функціонування;
визначити особливості правової системи України та її місце у європейській
правовій системі; охарактеризувати фактори, що зумовлюють формування правової
системи України; дослідити загально-правові тенденції та національні
особливості правової системи України; визначити сутність та способи узгодження
норм національного права та права ЄС; визначити форми та шляхи правового
забезпечення курсу України на євроінтеграцію.
4)
«Економічні функції сучасної
держави: природа, зміст, тенденції розвитку в Україні» (О.Г. Варич). Науковий
керівник проф. С.В. Бобровник. Захищена 21 квітня 2006 року. Метою дослідження
стало з’ясування природи, змісту та сутності економічних функцій сучасної
держави, визначення факторів, що зумовлюють форми та межі впливу держави на
економічну систему суспільства та обґрунтування можливих шляхів удосконалення
та підвищення ефективності економічних функцій Української держави. Підготовка
дослідження надала змогу на науковому рівні розмежувати категорії мета,
завдання, фактична діяльність на напрямки діяльності; обґрунтувати авторське
визначення термінів «функції держави» та «економічні функції держави»;
визначити ступінь, форму, рівень, зміст та способи державного регулювання
економічними процесами, проаналізувати можливості держави у сфері охорони та
гарантування економічних прав особи; визначити ознаки та особливості
економічної системи перехідного періоду та особливості державного регулювання в
межах цієї системи; визначити зміст
економічних функцій держави шляхом аналізу їх в залежності від економічної
системи та економічної політики, проаналізувати сутність та особливості
економічної системи перехідного періоду; особливості державного впливу на
економічні відносини в умовах переходу до ринкових відносин, форми реалізації
економічних функцій держави та їх особливості, встановити співвідношення
категорій принцип правової форми реалізації економічних функцій держави та
принцип правового регулювання ринкових відносин; охарактеризувати систему
принципів забезпечення економічних функцій держави, визначити шляхи і тенденції
розвитку економічних функцій Української держави.
5)
«Право як ціннісна
категорія» (І.В. Патерило). Науковий керівник, доц. Алексєєнко С.Г. Захищена 26
жовтня 2006 року. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз ціннісної
природи права як складової соціокультурної системи, що діє як у межах
загального соціального організму, так і у формі самодостатньої, самогенеруючої
правової системи. В роботі зроблено спробу розвитку філософсько-правової
специфіки цінності як основоположної категорії правової аксіології; провести
історико-правовий аналіз аксіологічної складової права у контексті
гносеологічного характеру становлення феномену права як універсально-цивілізаційної
та культурно історичної цінності;
дослідити особливості механізму реалізації правом свого ціннісного потенціалу;
визначити природу та сферу практичного використання формальних (ейдетичних)
цінностей права; проаналізувати соціокультурний аспект аксіології права та
розширити коло знань стосовно його значення для гармонізації інтересів різних
соціальних груп в сучасному соціумі; з’ясувати місце і роль загальнолюдських
цінностей у праві та своєрідність і структуру його власної цінності; розкрити
сутність загально соціальної цінності права в процесах побудови громадського
суспільства; виявити специфіку функціонування цінностей права в сучасних умовах
та окреслити шляхи їх подальшого вдосконалення.
6)
«Юридична техніка правозастосовчих
актів» (Л.І. Пригара). Науковий керівник, проф. С.В. Бобровник. Захищена 25
грудня 2008 року. Метою дослідження є виявлення та вивчення специфіки й
самостійності юридичної техніки актів правозастосування, конкретизація поняття
юридичної техніки як багатоаспектної категорії та надання пропозицій стосовно
вдосконалення юридико-технічної будови актів правозастосування. В роботі
узагальнено наявні в літературі визначення поняття юридичної техніки й надано
авторське конкретизоване визначення вказаного поняття; з’ясовано й
проаналізовано зміст юридичної техніки як складної багатоаспектної юридичної
категорії; досліджено природу та сутність юридичної техніки актів
правозастосування, а також встановлено її місце та значення для процесу
застосування норм права; розкрито природу, сутність і значення актів
правозастосування, обґрунтовано критерії їх класифікації, встановлено й досліджено
особливості юридико-технічного співвідношення між нормативно-правовими актами й
актами правозастосування; охарактеризовано засоби юридичної техніки актів
правозастосування, встановлено їх зміст і надано авторську класифікацію
юридико-технічних засобів будови актів правозастосування; надано авторське
бачення змісту процесу юридико-технічної будови актів правозастосування і
встановлено особливості їх композиційного змісту; розкрито зміст
юридико-технічної будови акту правозастосування на прикладі практики роботи
Господарського суду Закарпатської області та запропоновано власне бачення
шляхів удосконалення юридичної техніки актів правозастосування.
7)
«Право монастирської
земельної власності на Лівобережній Україні (середина ХVІІ – остання чверть ХVІІІ
ст.)» – (О.М. Волощенко), науковий керівник доц. І.В. Музика. Захищена 4 квітня
2008 року. Метою дослідження є виявлення закономірностей та узагальнення
досвіду монастирів України – Гетьманщини у сфері реалізації та захисту права
власності на землю та з’ясування особливостей правового регулювання
монастирської земельної власності. Дослідження надало можливість здійснити
історіографічний огляд та узагальнити стан наукових досліджень права
монастирської земельної власності на Лівобережній Україні ХVІІ – ХVІІІ ст.; розкрити специфічну природу права
монастирської земельної власності; визначити на основі сучасних теоретико-правових
підходів ключові поняття дослідження – «право власності монастирів на землю»,
«захист права власності монастирів на землю» та інші; виявити, проаналізувати
та систематизувати юридичні акти (нормативні та індивідуальні), що регулювали
монастирське землеволодіння; охарактеризувати правовий статус монастирських
земель на Лівобережній Україні; визначити основні етапи розвитку правовідносин
між церквою та державою у сфері землеволодіння; розкрити основні шляхи набуття
власності на землю монастирями; охарактеризувати форми захисту монастирями
права власності на землю; визначити способи захисту монастирями права власності
на землю; встановити перелік органів, що вирішували земельні спори монастирів;
узагальнити порядок розгляду земельних спорів, зокрема, визначити стадії
розгляду та їх зміст.
8)
«Правоохоронна діяльність:
сутність, суб’єкти, засоби забезпечення» (В.М. Дубінчак). Науковий керівник
проф. Бобровник С.В. Рекомендована до захисту. Метою дисертаційного дослідження
є встановлення та аналіз специфіки сутності та особливостей змісту
правоохоронної діяльності, її значення в процесі життєдіяльності суспільства,
держави та убезпечення громадян. Автором вирішенні наступні завдання: визначено
структуру та особливості юридичної діяльності, встановлено та проаналізовано її
місце в правовій системі; досліджено природу юридичної діяльності як засобу
регулювання, охорони, гарантування та відновлення суспільних відносин, прав і
свобод громадян та законних інтересів суб’єктів; встановлено місце
правоохоронної діяльності, з однієї сторони, як окремого елементу в системі
юридичної діяльності, а з іншої сторони, як самостійного інституту, що має
власну природу, сутність і зміст; обґрунтовано авторську класифікацію
правоохоронної діяльності відповідно до різноманітних критеріїв поділу;
проаналізовано місце правоохоронних органів у механізмі держави, з’ясувати їх
значення, статус та особливості функціонування; надано авторське визначення
поняття «правоохоронний орган» та встановлено зміст теоретико-правового статусу
правоохоронного органу; обґрунтовано авторський підхід до визначення поняття
стадії правоохоронної діяльності та проаналізовано особливості стадійного
поділу процесу правоохорони, а також встановлено особливості модельного поділу
правоохоронної діяльності як засобу її уніфікації і вдосконалення;
проаналізовано специфіку засобів забезпечення і гарантування правоохоронної
діяльності та встановлено місце і значення юридичної відповідальності для
результативності здійснення правоохоронної діяльності.
{mospagebreak}
Теоретичне завдання роботи полягає в тому, щоб не лише
розкрити сутність і значення процесу правоохоронни, а й встановити наукові
основи цієї діяльності.
Перспективи досліджень у сфері теорії держави та права
пов’язуються з необхідністю аналізу методології юридичних досліджень. Розробка
проблем методології вивчення державно-правових категорій передбачає:
–
дослідження загальнонаукових
методів юридичної науки;
–
визначення ролі теорії в
процесі надання юридичного змісту філософським підходам до дослідження оточуючого світу;
–
визначення змісту основних
методів, що становлять філософський рівень юриспруденції;
–
обґрунтування висновку про
необхідність застосування усіх загальнонаукових методів у процесі об’єктивного
вивчення держави та права як складних юридичних категорій;
–
з’ясування можливостей
використання окремих методів у процесі вивчення держави і права як категорій,
що взаємодіють і мають самостійне значення, відображають рівень розвитку
суспільства і впливають на різноманітні сфери життєдіяльності суспільства та
його системність;
–
дослідження ролі спеціально
– наукових методів правових досліджень;
–
обґрунтування можливості
використання приватно-наукових методів у процесі дослідження особливостей
державно-правового впливу на різноманітні сфери суспільних відносин;
–
визначення особливостей
методологічної функції теорії держави і права;
–
встановлення особливостей
способів та методів правового регулювання.
Всі вищезазначені напрями ми кваліфікуємо як перспективні
й такі, що збагатять не лише наукові дослідження, а й практику у сфері
юриспруденції. Їх розробка забезпечить розв’язання невідкладного завдання
державно-правового розвитку України – становлення досконалої, розвинутої
національної правої системи, яка має науково обґрунтований, об’єктивний
характер.
Важливою є також співпраця кафедри з відповідними підрозділами
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного
університету внутрішніх справ, Національної юридичної академії імені Ярослава
Мудрого, Національної Академії Служби Безпеки України, Чернівецького
національного університету, Прикарпатського державного університету ім. В.
Стефаника, Ужгородського національного університету та інших закладів. Ця
співпраця забезпечує не лише обмін наукових та освітніх надбань, а й надає
можливість створити умови для професійної підготовки студентів – майбутнього
юридичної науки.
Концепція поєднання освіти й науки в діяльності
Університету зумовлює постійну увагу до науково-обдарованої молоді. Це
знаходить свій вияв у роботі зі студентами, у підготовці кандидатів юридичних
наук через аспірантуру та інститут здобувачів. Діяльність загальнотеоретичної
секції студентського наукового товариства орієнтована на обмін знаннями,
формування наукового світогляду студентів і добір талановитих випускників для
подальшої роботи на кафедрі. Предметом студентських дискусій завжди є важливі
теоретико-правові проблеми, а саме: методологічна основа юридичної науки,
методологія дослідження держави і права, роль держави в організації
суспільства, функціональне призначення сучасної держави, аналіз особливостей
правового впливу на суспільство та особливостей правової системи України.
Поєднання
освіти і науки відповідно до засад Болонського процесу розвитку вищої освіти
має принципове значення для підготовки студентів Київського університету права
НАН України, оскільки надає можливість кожному студенту отримати професійні
академічні знання в сфері права. З цією метою викладачами кафедри теорії та
історії держави і права Київського університету права НАН України був створений
Науковий студентський гурток, який
має два напрями своєї діяльності: «Питання теорії держави і права» та «Питання
проблем теорії держави і права». Керівництво роботою гуртка здійснюють к.ю.н.,
доц. Варич О. Г. та к.ю.н., доц. Дідич Т. О.
В роботі наукового гуртка беруть участь студенти,
аспіранти та здобувачі Університету, викладачі кафедри теорії та історії
держави і права, які обговорюють різноманітні теми в сфері теорії держави і
права, що мають актуальний характер в умовах розбудови державно-правових
інституцій в Україні. Серед найбільш активних учасників Наукового студентського
гуртка можливо відзначити таких студентів Університету: Дюпко Сергій, Матузко
Дмитро, Місюль Артур, Малюк Олександр, Головчук Віталій та інші.
За роки роботи Наукового студентського гуртка
кафедри теорії та історії держави і права Університету було проведено більше
тридцяти засідань, семінарів та круглих столів, в межах яких було обговорено
питання державного будівництва, функціонального призначення сучасної держави,
феномену правових колізій та шляхи їх подолання, праворозуміння,
нормопроектування, правотворчості, ефективності законодавства тощо. В межах кожної запланованої теми
засідання розробляється коло проблемних питань, які підлягають розгляду та
аналізу. Такі наукові зібрання надають змогу учасникам розкрити свій науковий
потенціал та розглянути найбільш дискусійні питання теорії та історії держави і
права.
На сьогодні Науковий студентський гурток кафедри
теорії та історії держави і права є одним з найбільших за чисельністю його
учасників, в межах якого студенти, аспіранти та здобувачі Університету мають
змогу апробувати свої наукові здобутки. Студенти університету, які беруть
найактивнішу участь в роботі Наукового студентського гуртка заохочуються
можливістю брати участь в роботі секції теоретико-історичного спрямування
всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференції. Після завершення
навчання в Університеті студенти, які брали активну участь в роботі Наукового
студентського гуртка, можуть бути рекомендовані до підготовки в аспірантурі
Київського університету права НАН України.
В планах роботи Наукового студентського гуртка є
збільшення кількості засідань, залучення вітчизняних та іноземних фахівців в
сфері теорії та історії держави і права до роботи гуртка, а також активізація
співпраці із Науковими студентськими товариствами інших вітчизняних та
іноземних навчальних закладів. Найближчим часом в межах роботи Наукового
студентського гуртка кафедри теорії та
історії держави і права будуть розглянуті проблеми розвитку функцій
держави в правотворчій сфері та ефективності законодавства.
Участь у роботі
Наукового студентського гуртка надає змогу консолідувати наукову ініціативність
учасників гуртка в сфері теорії держави і права. Запрошуємо всіх бажаючих до
роботи у Науковому студентському гуртку кафедри теорії та історії держави і
права.
Для випускників
університету функціонує науковий гурток з проблем теорії держави та права. Його
керівником є к.ю.н., доц. Варич О.Г. Кожного місяця студенти приймають участь у
наукових дискусіях відповідно до плану роботи гуртка. Забезпечення студентів
науковою літературою з теми та методичними матеріалами робить дискусію жвавою,
діловою та предметною.
Невід’ємним
аспектом навчальної і наукової діяльності є процес виховання студентської молоді. Він забезпечується діяльністю
кураторів кафедри. Постійну увагу академічним групам надають к.ю.н., доц. Варич
О.Г., к.ю.н., доц. Дідич Т.О., к.ю.н., доц. Мельник О.М., к.ю.н., доц. Чернега
А.П., викладач Чаплюк О.І., асистент Николина К.В. Викладачі кафедри беруть
активну участь у виховних процесах університету, сприяють реалізації програм
«Пізнай свій край», «Перлини живопису для студентів» та ін.
Запам’ятаються
студентам подорожі до міст Біла Церква, Умань, Луцьк, Кам’янець-Подільський,
Бердичів, Житомир, організовані викладачами кафедри, адже знання історії свого
краю, та його перлин є важливим аспектом виховного процесу в університеті.
Ефективність
роботи кафедри обумовлюється організаційною
діяльністю. Кафедра працює відповідно до затвердженого плану, засідання
відбуваються раз на місяць. З 1996 року відбулося більше 140 засідань кафедри,
на яких обговорено питання навчального процесу, звітів, наукової діяльності,
отримання наукових звань, нагородження грамотами, рекомендації до аспірантури, обговорення
наукових тем та ін.
Викладачі кафедри
висловлюють глибоку повагу та вдячність засновникам та фундаторам кафедри
Теорії та історії держави і права, всім
викладачам, що працювали на кафедрі, за їх професійну роботу по розбудові
кафедри. Досягнення кафедри Теорії та історії держави і права та реалізація
намічених завдань надають можливість з оптимізмом дивитися у майбутнє розвитку
цього підрозділу університету.