У рамках програми «Пізнай свій край» викладачі кафедри кримінального права та процесу та студенти груп Д-43, Д-44, Д-523 відвідали м. Канів

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую минуту,

За неї Господа моліть!

(Тарас Шевченко)

      
У рамках програми «Пізнай свій край» викладачі кафедри кримінального права та процесу та студенти груп Д-43, Д-44, Д-523 відвідали національну святиню українського народу, місце поклоніння пам’яті видатного поета-пророка Тараса Григоровича Шевченка: Тарасову (Чернечу) гору, літературно-меморіальний музей та шевченківську хату, а також ознайомилися з м. Каневом.

      
Новітня історія Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли на ній поховали Тараса Шевченка. З того часу цю гору перейменували на Тарасову. На могилі вивищується монумент Кобзаря. Викладачі та студенти поклали квіти до могили великого українського поета. Одразу ж за могилою поета розташований реконструйований Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка, який також відвідали викладачі та студенти. У його залах зібрані і з любов’ю впорядковані тисячі експонатів, котрі допомагають зрозуміти та розкрити життя та творчість великого поета. Крім музею і могили Кобзаря викладачі та студенти відвідали і шевченківську хату, де жив і працював над упорядкуванням фондів бібліотеки та музею один із хранителів останнього прихистку поета – Іван Ядловський. Від стежив за порядком на Чернечій горі майже півстоліття. Його поховали поряд із хатою. Однак будівля під жовтою стріхою не автентична. Оселю дослідника зруйнували, а на її місці звели цю, стилізовану. У другій кімнаті викладач Канівського двокласного училища Василь Гнилосиров разом із членами Київської старої громади створив Тарасову світлицю – перший народний музей поета.

      
Пам’ять про Тараса Шевченка живе у роках, і кожен з нас може доторкнутися до його творчості. Він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва.

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани,

Але до скону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила.

Того великого вогню

І смерть не погасила
(Леся Українка «На роковини»)