В рамках програми “Пізнай свій край” студенти групи Д-41 та викладачі кафедри теорії та історії держави і права відвідали місто Львів

      В рамках програми “Пізнай свій край” студенти групи Д-41 та викладачі кафедри теорії та історії держави і права 22-23 травня 2010 р. відвідали старовинне місто Лева – Львів. Метою поїздки було визначено вивчення історії міста та його визначних пам’яток. Поїздка була досить насиченою, оскільки значний обсяг інформації та велика кількість історичних місць обумовили необхідність активної екскурсійної діяльності впродовж 12 годин на день. Основними об’єктами уваги були:
Площа Ринок – одна з найстаріших площ Львова, її історія сягає ХІV ст. Звичайно, з того часу не залишилося пам’яток – найдавніші будинки походять із ХVІ ст. нині площа – це чотирикутник розміром 142*129 м, що складають 44 кам’яниці. Від кожного кута площі відходять по дві вулиці, на всіх чотирьох кутах симетрично розставлені фонтани з фігурами Нептуна, Діани, Амфітрити та Адоніса, роботи львівського скульптора Г. Вітвера (1810-1814 рр.).

      
Ратуша – центральний пункт площі, буд. № 1. Перша згадка про її існування датується 1381 р. Теперішня ратуша збудована у 1827-1835 рр. за проектом віденських архітекторів Й. Маркля та Ф. Трешера. На вежу заввишки 65 м провадять 350 сходинок, піднімаючись котрими можна спостерігати за дією механізму годинника, що працює з 1851 року. Кам’яні леви охороняють вхід до ратуші з 1591 р., поступившись 1948 року новим, вирізьбленим львівським скульптором Є. Дзиндрою.
Палац Любомирських (буд. № 10), перебудований 1744 р. з двох середньовічних кам’яниць архітектором Б. Меретином. Тут було розташовано резиденцію австрійських губернаторів Галичини. З кінця ХІХ ст. будинок належав товариству “Просвіта”, відтоді тут містилися різного роду українські установи. З 1975 р. в цій кам’яниці розміщено збірку меблів та порцеляни Музею етнографії та художнього промислу.

      
Латинська катедра Вознесіння Найсвятішої Діви Марії (первісно – св. Трійці) закладена 1350 р. польським королем Карлом Великим. Її будівничими були М. Ничко, М. Гансеке, П. Гром, А. Рабіш, Г. Блехер. Навколо латинського кафедрального костелу розташована площа Катедральна. Вона постала 1828 р., після впорядкування міської території, пов’язаного з ліквідацією міських мурів. Для утворення площі ліквідовано давній костельний цвинтар. Від нього залишилась фігура Христа у гробі, прибудована до стіни каплиці Кампіанів.

      
Каплиця Кампіанів – найцінніша каплиця Латинської катедри. Цей мавзолей родини Кампіанів (Мартіна та Павла), створений у 1619-1629 рр. скульпторами Й. Пфістером та Г. Горстом. Стіни каплиці виконані з темно-сірого мармуру в поєднанні з білим алебастром, покриті багатою різьбою з барельєфами її власників та епітафійними таблицями. На зовнішньому фасаді розташовані рельєфи, що зображають Зложення Христа до гробу, Воскресіння та Зустріч з Марією Магдалиною. Вище, над нішами, – овальні медальйони з алегоріями Вірності, швидкоплинності життя та Безсмертя душі.
Театр опери та балету ім. C. Крушельницької збудований у 1895-1900 рр. за проектом арх. З. Горголевського. Фронтон театру вінчає скульптурна композиція, виконана П. Війтовичем. Це алегоричні фігури: Слава з пальмовою гілкою (в центрі), зліва – Геній драми і комедії, справа – Геній музики. Чотириярусна зала вміщує 1000 глядачів. В оздобленні інтер’єру брали участь найкращі тогочасні скульптори та художники: П. Війтович, Т. Баронч, Ю. Белтовський, C. Дембіцький, П. Гарасимович, Т. Попель. Під час прем’єрних вистав сцену закриває парадна завіса “Парнас”, виконана Г. Семирадським.

      
Пам’ятник Тарасові Шевченку споруджено на проспекті Свободи скульпторами В. і А. Сухорськими у 1992 р. зліва від бронзової фігури Т. Шевченка височить “Хвиля національного відродження”, що являє собою 12-метрову стелу із символічним рельєфом.

      
Музей етнографії та художнього промислу НАН України (просп. Свободи, 15) зберігає близько 85000 пам’яток побутової культури та українського народного мистецтва. Тут можна оглянути унікальні збірки народної іграшки, меблів, годинників, художнього металу, скла та промислової кераміки, плакатів.

      
Личаківський цвинтар відкрито 1786 р. для мешканців середмістя та Личакова, оскільки усі кладовища, розташовані біля церков та костелів, зі знесенням старих мурів були ліквідовані. 1875 року Лучаківський цвинтар було впорядковано та огороджено цегляним муром, що існує донині, споруджено дві головні брами з тесаного каменю в неготичному стилі. 1975 р. цвинтар закрито для масових поховань, 1990 р. оголошено історико-архітектурним заповідником. Пам’ятники та гробівці виконували найкращі львівські скульптори різних епох.

      
На прогулянковому трамвайчику були відвідані визначні місця Львова, основними серед яких є:
Національний університет ім. І. Франка, заснований 1661 р., розташований у будинку давнього Галицького Сейму (парламенту). Будинок споруджено 1877-1881 рр. архітектором Ю. Гохбергером. У декоруванні споруди брали участь найкращі тогочасні художники та скульптори.

      
Будинок учених розташований праворуч від університету, на вул. Листопадового Чину, 6. (колишній будинок шляхетського казино). Елегантність його інтер’єрів поза конкуренцією у Львові. Сьогодні Будинок учених доступний загалові лише в особливо урочисті для Львова дні.
Центральний корпус Національного університету “Львівська Політехніка” збудована 1877 р. неоренесансному стилі за проектом архітектора Ю. Захарієвича, якого тоді ж обрали ректором цього навчального закладу.

      
Підгорецьий замок (1635-1640 рр., архітектори Андре дель Аква і Жульєн ле Вассер де Боплан) викликає захоплення його шляхетна краса та не слабне навіть нині, коли око ранять ознаки руйнувань. Бастіонні укріплення, увінчані делікатними баштами-кавальєрами й оперезані облицьованим каменем, земляні вали з бруствером і волганами вражають вишуканістю і справді королівським розмахом. Храм св. Йосифа (1752-1766 рр., архітектор С. Романус) своєю велетенською банею, колонома і фігурами святих подібний на пантеон римських богів (хоч прообразом його був Собор святого Петра у Ватикані).

      
Наукова бібліотека НАН України ім. В. Стефаника створена на основі Національного закладу ім. Оссолінських, який заснував 1817 р. відомий бібліофіл Є. Оссолінський. Це була публічна бібліотека, для потреб львів’ян, поєднана з архівом, видавництвом та музеєм Любомирських, а розташовувалася вона в перебудованому монастирі св. Агнешки у підніжжі гори Вроновських.
Картинна галерея (тепер Львівська галерея мистецтв на вул. Стефаника, 3) заснована 1897 р. магістратом м. Львова, і розташувалася вона у приміщенні ратуші. 1914 р. спеціально для розміщення картинної галереї було куплено колишній будинок відомого історика та колекціонера В. Лозинського. Нині музей, колись сформований купівлею приватних збірок, є найбільшим в Україні; його збірка налічує понад 50 тисяч експонатів, що представляють світове мистецтво.

      
Національний музей у Львові створено 1905 р. на основі особистої збірки ікон митрополита Андрея Шептицького під назвою “Церковний Музей”. Нині унікальна колекція ікон Національного музею налічує 4000 одиниць, тут є цінна збірка рукописів та стародруків. В музейному будинку на вул. Драгоманова, 42 розташована експозиція збірок українського народного мистецтва.

      
На жаль, як і все прекрасне швидко кінчається, і час пролетів непомітно. Нам слід було повертатися, хоча старовинні львівські вулиці, доброзичливі посмішки мешканців Львова та чудова енергетика історичних пам’яток назавжди залишаться в наших серцях. Дорогою додому всі ми прийшли до одностайного висновку – яка прекрасна наша Україна !