21 лютого у РІ КУП НАНУ відзначили Міжнародний день рідної мови

        Організаторами круглого столу на тему «Трансформація мовної політики ЄС в Україні» стали кафедра гуманітарних дисциплін та бібліотека інституту.  Книжкова виставка, яку підготувала з цієї нагоди завідувач бібліотеки Оксана Сіончук, органічно висвітлила проблематику заходу, який  відкрила завідувач кафедри Стефанія Українець. В умовах дедалі відчутнішої глобалізації відбувається нівеляція автентичних особливостей мовної палітри, наголосила доповідач. Невипадково з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. І тільки через півстоліття Генеральна конференція  ЮНЕСКО на ХХХ сесії, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі, оголосила «підтримку мовного та культурного розмаїття та багатомовності». Таким чином, починаючи з 2000 року 21 лютого оголошено як Міжнародний день рідної мови. Сьогодні українська мова і культура – це креативна, динамічна субстанція, яка активно розвивається та доносить цікаві і непересічні смисли до всього світу.

        У цьому плані важливою стає та основа, на якій вибудовується мовна канва. Йдеться передусім про  модифікацію правописних норм української  мови. На цьому особливий акцент зробив  доцент кафедри гуманітарних дисциплін Олексій Дацюк.  Варто взяти до уваги,- підкреслив доповідач, – що етнічна культура українців, у тому числі й українська літературна мова, формувалася в умовах бездержавності українського народу та перебування його під владою кількох чужих держав. У нинішніх дискусіях, що точаться навколо проблем функціонування української мови, помітне місце посідають питання нової редакції «Українського правопису». І це не випадково. Значення стабільної орфографії для духовної культури — велетенське, адже правопис забезпечує міцність норми (кодексу) літературної мови, сприяє освіті й усталенню грамотності громадян.Національна орфографія, починаючи з алфавіту й закінчуючи правилами вживання розділових знаків, є важливим складником етнічної культури і невід’ємним її атрибутом.
        Темою доповіді студентки ІІ курсу Вікторії  Рубець  став «Досвід мовної політики ЄС та мовна ситуація в Україні». Зокрема, було наголошено, що з огляду на мовну ситуацію в Україні та її євроінтеграційні прагнення досвід реалізації мовної політики, забезпечення прав національних мов, створення спільного комунікативного простору в країнах ЄС є актуальним і потребує глибокого різнобічного вивчення. Сьогодні в ЄС 24 офіційні мови, а загалом його надбанням є близько 60-ти мов. Європейське суспільство зазнає значних і швидких змін, пов’язаних із глобалізацією, внутрішньою мобільністю, активною імміграцією, розширенням і поглибленням інтеграції. Проблема багатомовності сформувала потребу в мовній політиці ЄС (EU Language Policy), що стала окремим напрямом політичної активності й набула втілення в концепції мультилінгвізму, яка є і політичним гаслом, і програмою дій. Задекларовано, що метою Євросоюзу в мовній 130 сфері є збереження мовної різноманітності та сприяння опануванню іноземних мов громадянами ЄС. Таким чином, на внутрішню мовну політику країн-членів Євроспільноти нашаровується зовнішня і внутрішня політика ЄС з подвійним баченням Європи як об’єднання національних батьківщин і нової федерації. За рівнями реалізації мовну політику ЄС можна умовно поділити на наднаціональну, національну та регіональну. Перед приєднанням до ЄС кожна країна-кандидат визначає, якою з державних мов (якщо їх декілька) відбуватиметься спілкування на наднаціональному рівні, насамперед з інституціями ЄС.
        Учасники круглого столу також обговорили мовний режим у межах інституцій ЄС (EU language regime), що стосується політичних, юридичних, культурних, бюджетних, функційних питань і визначає можливі сценарії вирішення мовної проблеми, національне мовне законодавство, яке забезпечує правовий статус і гарантує права державної (офіційної) мови та запровадження міжнародних стандартів захисту мов і мовних прав національних меншин тощо.
        Таким чином, в умовах потужних інтеграційних і глобалізаційних процесів роль мовної політики надзвичайно зростає. Аналіз досвіду мовного регулювання в країнах ЄС дає підстави стверджувати, що для успішної мовної політики важливе значення мають такі чинники: 1) врегульоване на конституційному рівні національне мовне законодавство, яке забезпечує правовий статус і гарантує права державної (офіційної) мови; 2) запровадження міжнародних стандартів захисту мов і мовних прав національних меншин; 3) ефективна мовна освіта.
        Резюмуючи сказане, було підкреслено, що національна мова входить у поняття національної культури, за розквіт якої відповідальність покладена на кожного.