Концепція розвитку наукового напрямку: „Право біоетики. Правові проблеми захисту біологічної цілісності людини”
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Концепція розвитку наукового напрямку „Право біоетики: правові проблеми захисту біологічної цілісності людини. Медичне право” (далі Концепція) розроблена відповідно до пріоритетних напрямків Державної концепції розвитку наукової сфери України затвердженої, Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Закону України „Про основи державної політики у сфері науки і наукової діяльності”. Концепція визначає передумови, мету, принципи, завдання та механізми розвитку нової для України галузі права – права біоетики.
Наукові напрямки Концепції розроблено відповідно до результатів ІІІ Національного Конгресу з біоетики організаторами якого виступили Національна академія наук України, Академія медичних наук України, Міністерство охорони здоров’я України, а також відповідно до наукових планів і навчальних програм Київського Університету Права НАН України.
Наукова реалізація Концепції забезпечується діяльністю Науково-дослідної лабораторії права біоетики та медичного права кафедри цивільного та трудового права Київського Університету Права НАН України.
2. СУЧАСНИЙ СТАН
„Сучасна біоетика покликана вирішувати етичні
питання, що стосуються медицини, наук про життя
та пов’язаних з ними технологій, з урахуванням
соціальних, правових та екологічних аспектів.”
Б.Є. Патон
ІІІ Національний Конгрес з біоетики
Захист прав людини в сфері біології та медицини є одним з пріоритетних напрямків розвитку сучасної правової науки.
Основним принципом права біоетики, закріпленим в усіх міжнародно-правових актах в сфері захисту прав людини, є принцип пріоритету інтересів однієї людини над інтересами суспільства. Варто зазначити, що цей принцип у праві біоетики є запозиченим з інших галузей права, зокрема, він є основоположним у сфері захисту прав людини. Враховуючи особливості предмету права біоетики, згаданий принцип віднайшов своє логічне продовження в принципі недоторканності біологічної цілісності людини, зміст якого розкривається тріадою: 1) недоторканності тілесної цілісності людини; 2) недоторканностість генетичного матеріалу людини; 3) недоторканності ментальної цілісності людини.
Отже, саме з позиції принципу захисту біологічної цілісності людини необхідно розглядати проблеми захисту прав людини в сфері біології та медицини. Таким шляхом іде світова спільнота, уклавши низку міжнародно-правових актів (Гельсінська декларація “Рекомендації для лікарів, які здійснюють біомедичні дослідження на людині1964 р., із змінами в ред. Гонконг, вересень1989 р.; Міжнародний кодекс медичної етики; Загальною декларацією про геном людини та права людини 1997 р; Міжнародна декларація про генетичні данні людини 2003 р; Рекомендація Комітету міністрів держав-членів Ради Європи щодо пренатального генетичного скрінінгу і пренатальної генетичної діагностики і пов’язаного із цим консультування № R (90)13 прийнята Комітетом міністрів 21 червня 1990 р).
Наразі Україна поступово долучається до міжнародно-правового регулювання біоетичних проблем. Так, 4 квітня 2006 року Президентом України було видано розпорядження, яке започаткувало правове регулювання проблем, пов’язаних із генною інженерією та трансплантацією, з позиції громадянського суспільства (Розпорядження № 57/2006-рп Президента України „Про уповноваження С.Головатого на підписання Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та людської гідності щодо застосування біології та медицини, який стосується заборони клонування людей” від 4 квітня 2006 року).
У світових правових доктринах захист біологічної цілісності людини відбувається за такими основними напрямками:
права людини в сфері генної інженерії;- визначення правового статусу ембріонів чи правового режиму ембріонів (залежить від домінуючої правової доктрини);
- права людини і етико-правові проблеми клонування;
права людини в сфері трансплантації;
права людини під час проведення медичних досліджень;- права людини щодо недоторканності її біологічної цілісності (тілесної, генетичної та ментальної цілісності);
- визнання чи заперечення права людини на евтаназію (залежить від домінуючої правової доктрини);
етико-правові проблеми обігу лікарських засобів;
кореляція прав пацієнта і права лікаря;
розширення каталогу прав пацієнта;
особливості правової охорони об’єктів інтелектуальної власності в сфері біології та медицини.
3. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ
У зв’язку з формуванням в Україні нової ідеологічної доктрини, яка ґрунтується на принципах громадського суспільства і політичного егалітаризму, необхідним є врахування концептуальної зміни поглядів на природу людини. Існуючі правові доктрини захисту прав і свобод людини мають здолати певний шлях трансформації своїх вихідних постулатів, щоб відповідати вимогам сучасної науки.
Отже основним завданням Концепції є участь науковців КУП НАН України у формуванні національної доктрини права біоетики, спираючись на традиції власної цивілістичної школи, а також залучення молодих фахівців до наукової роботи з окресленої проблематики, сформувати відповідний науково-педагогічний потенціал для забезпечення викладання таких дисциплін, як „Право біоетики”, „Медичне право”, „Захист прав пацієнтів: компаративний аспект”, „Правове регулювання обігу лікарських засобів”, „Страхова діяльність в сфері медицини”, „Правове регулювання відносин у сфері охорони здоров’я”, „Особливості укладання договорів в сфері надання медичних послуг” та ін.
4. ПРІОРІТЕТНІ НАПРЯМКМ ДОСЛІДЖЕННЯ
4.1. Право біоетики в контексті моральних орієнтирів та міждисциплінарних стратегій розвитку сучасного наукового знання
4.1.1. Морально-етичні принципи сучасної науки як джерело біоетичних норм.
4.1.2. Міждисциплінарний потенціал сучасної науки: деонтологія, етика, біологія, медицина, право.
4.1.3. Соціокультурні передумови виникнення права біоетики: антропологічний та моральний аспекти сучасної науки. Свобода та відповідальність сучасного вченого.
41.4. Право біоетики і соціальна стабільність.
4.1.5.Вплив досягнень біотехнологій на еволюцію правового мислення.
4.2. Право біоетики: предмет, принципи, моральні цінності сучасного суспільства як джерело права біоетики
4.2.1. Предмет права біоетики.
4.2.2. Універсальні форми і принципи права біоетики.
4.2.3. Особливості моральних цінностей суспільства і сучасної науки як джерело біоетичних норм.
4.2.4. Сучасна деонтологія як джерело права біоетики.
4.3. Правове регулювання біомедичних досліджень
4.3.1. Проблема законодавчого визначення біомедичного дослідження.
4.3.2. Захист прав піддослідного біомедичного дослідження.
4.3.3. Захист прав дослідника при проведенні біомедичного дослідження.
4.3.4. Правове регулювання проведення біомедичних досліджень, тематика яких підлягає суворій звітності.
4.3.5. Інформована згода як правовий інструмент захисту прав піддослідного та дослідника в біомедичному дослідженні.
4.3.6. Правова природа інформованої згоди.
4.3.7. Етико-правові аспекти використання тварин в біомедичних дослідженнях.
4.4. Правові та етичні проблеми визначення статусу людського ембріона
4.4.1. Репродуктивні технології: етико-правовий аспект.
4.4.2. Проблеми співвідношення понять „права людини”, „права дитини”, „”права ембріона”.
4.5. Етико-правові та біомедичні проблеми визначення життя і смерті людини
4.5.1. Життя як найвища людська цінність. Етичні аспекти дискусії.
4.5.2. Проблема смерті в філософському, медичному та правовому вимірах.
4.5.3. Правові аспекти організації та діяльності хоспісів.
4.5.4. Проблеми права на евтаназію: сучасні правові доктрини.
4.6. Правові та етичні проблеми трансплантації
4.6.1. Правові та етичні проблеми клітинної та тканинної трансплантації.
4.6.2. Правові та етичні проблеми донорства гамет та ембріонів.
4.6.3. Правові та етичні проблеми ксенотрансплантації.
4.6.4. Біоетичні принципи законодавства в сфері трансплантації.
4.7. Правові та етичні аспекти регулювання надання психіатричної допомоги
4.7.1. Правова експертиза вітчизняного законодавства в сері надання психіатричної допомоги.
4.7.2. Правове забезпечення автономії особи при наданні психіатричної допомоги: еволюція від патерналістичної психіатрії до психіатрії автономії особи.
4.7.3. Правовий захист людини від нейролінгвістичного програмування.
4.8. Правові та етичні проблеми маніпуляцій зі стовбуровими клітинами, клонування органів і тканин людини
4.8.1. Правове регулювання маніпуляцій зі стовбуровими клітинами.
4.8.2. Клонування людини як соціально-філософська проблема: світські та релігійні доктрини.
4.8.3. Правові аспекти клонування. Види клонування (репродуктивне клонування та клонування з терапевтичною метою).
4.8.4. Особливості патентування живої матерії та живих організмів.
4.9. Каталог прав пацієнта: досвід ЄС
4.9.1. Право на охорону здоров’я. Правова категорія здоров’я.
4.9.2. Право свободи вибору в сфері охорони здоров’я: закладу лікування, лікаря, відповідного медичного втручання (форми та методів лікування, згідно із морально-етичними переконаннями пацієнта).
4.9.3. Право на не порушення гідності при медичному втручанні
4.9.4. Право на інтимність при медичному втручанні
4.9.5. Право на співпрацю і допомогу найближчих осіб
4.9.6. Право на релігійну опіку
4.9.7. Право на гідну смерть
4.10. Медичне право: адміністративно-правовий аспект
4.10.1. Законодавчі гарантії права на охорону здоров’я.
4.10.2. Правові основи організації охорони здоров’я.
4.10.3. Правове регулювання заняття медичною і фармацевтичною діяльністю.
4.10.4. Завдання та функції Комітету з біоетики при МОЗ України. Локальні Комітети з біоетики: функції та завдання
4.11. Медичне право: цивільно-правовий аспект
4.11.1. Право на охорону здоров’я і право на життя
4.11.2. Право на охорону здоров’я і право на особисту недоторканність.
4.11.3. Межі медичного втручання. „Інформована згода” як інструмент забезпечення прав пацієнта і медичного персоналу
4.11.4. Право на охорону здоров’я і право на інформацію
4.12. Проблеми забезпечення прав лікарів
4.12.1. Деонтологічні принципи правового регулювання діяльності лікаря.
4.12.2. Правовий статус лікаря.
4.12.3. Право лікаря на відмову від пацієнта.
4.12.4. Право лікаря на не проведення певних маніпуляцій, які не відповідають його внутрішнім моральним переконанням: право лікаря на відмову проведення аборту, статевої стерилізації та ін.
4.13. Правове регулювання страхової діяльності в сфері медицини
4.13.1. Особливості правового регулювання страхової діяльності в сфері медицини в країнах Європейського Союзу.
4.13.2. Правове регулювання страхування медичних ризиків.
4.13.3. Правова заборона прогностичного генетичного тестування в страховій діяльності.
4.13.4. Правові проблеми визначення предмету страхування та страхового продукту в сфері медицини.
4.14. Правове регулювання обігу лікарських засобів
4.14.1. Лікарські засоби як об’єкт майнових прав.
4.14.2. Правова характеристика ринку лікарських засобів
4.14.3. Державне регулювання ринку лікарських засобів.
4.14.4. Особливості змісту компетенції учасників договірних відносин у сфері обігу лікарських засобів.
4.14.5. Правові особливості змісту договорів оптової реалізації лікарських засобів.
4.15. Особливості договірних відносин в сфері охорони здоров’я.
4.15.1. Учасники договірних відносин в сфері охорони здоров’я.
4.15.2. Істотні умови договорів в сфері охорони здоров’я.
4.15.3. Співвідношення поняття послуга і медична послуга: правовий аналіз.
4.15.4. Наслідки невиконання договорів медичного обслуговування.
5. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ
5.1. Участь у заходах, спрямованих на формування національної правової доктрини в галузі біоетики та створення національно правої бази в сфері захисту прав людини в біології та медицині.
5.2. Підготовка наукових проектів досліджень та участь у міжнародних науково-дослідних програмах.
5.3. Проведення анкетувань, опитувань, узагальнень з проблем захисту прав людини в сфері біології та медицини.
5.4. Сприяння науковим, освітнім та ін. заходам щодо належної організації правозахисної діяльності.
5.5. Залучення молодих науковців, аспірантів, магістрів та студентів до наукової діяльності в галузі права біоетики та медичного права.
5.6. Проведення студентських читань в сфері права біоетики та медичного права.
5.7. Організація та проведення наукових, науково-методичних конференціях, круглих столів та інших просвітницьких заходів в сфері права біоетики та медичного права.
5.8. Співробітництво з міжнародними та іншими організаціями в галузі прав людини.
5.9. Видання збірок наукових праць, монографій, курсів лекцій, підручників, словників, науково-методичних комплексів з права біоетики та медичного права.
6. НАУКОВІ ПАРТНЕРИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ
Науковими партнерами реалізації Концепції розвитку наукового напрямку „Право біоетики: правові проблеми захисту біологічної цілісності людини. Медичне право” КУП НАН України є вітчизняні, іноземні та міжнародні інституції до предмету діяльності яких належать проблеми права біоетики та медичного права.
Зокрема, такими інституціями є Інститут правових досліджень Угорської академії наук (Будапешт, Угорщина), Інститут інтелектуальної власності Ягеллонського Університету (Краків, Польща), Люблінський Католицький Університет (м. Люблін, Краків).
7. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Запропонована Концепція розвитку наукового напрямку „Право біоетики: проблеми захисту біологічної цілісності людини” КУП НАН України є відкритою до пропозицій вчених щодо будь-яких доповнень тематики пріоритетних напрямків дослідження.
Будь-який кінцевий чи проміжний науковий творчий результат реалізації Концепції захищається нормами авторського права відповідно до чинного законодавства.