Студенти першого курсу РІ КУП НАНУ відвідали культурно-археологічний центр «Пересопниця»
Екскурсія відбулася у рамках проекту «Пізнай свій край», що діє під патронатом ректора Юрія Бошицького, котрий і виділив кошти на її проведення. Студентів супроводжували куратор групи Марія Іванівна Маркевич та організатор виховної роботи, старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін РІ КУП НАНУ Ганна Дикун.
Маршрут був обраний цілеспрямовано, оскільки саме Пересопниця нині є епіцентром національно-духовного становлення українського народу, тут тісно переплелися минулі і сучасні шляхи України. Село Пересопниця було колись одним із важливих міст Київської Русі, а згодом про нього забули на кілька століть. Зараз село відновлює пам’ять про колишню велич.
Музей-пантеон у Пересопниці має форму свічки. Над входом відвідувачів зустрічають статуї двох ченців, що переписують Святе Письмо. На першому поверсі розташовано краєзнавчий музей, що розповідає про історію та культуру цього краю. Студенти мали змогу розглянути речі, які археологи розкопали у місцевому полі. За склом лежать срібні та мідні натільні хрестики, пряжки, воїнські нагрудні значки, жіночі прикраси, наконечники стріл, списів та бойові сокири. Найдавніші знахідки датуються ще бронзовим віком.
Один із найцікавіших артефактів – невелика бронзова булава з позолотою. Кажуть, що їй понад 800 років. Вона порожня всередині, бо призначалася не для бою, а для парадних виїздів. Археологи припускають, що булава могла належати князю Андрію Боголюбському або одному із синів Володимира Мономаха ‒ Юрієві Довгорукому. Посеред зали освітлено макет Пересопниці княжої доби. Можна роздивитися селян у дерев’яних будиночках, вартових на вежах, дружинників у садибі та їхніх коней. Таким городище було за часів Київської Русі.
На другий поверх студенти піднімалися вузькими гвинтовими сходами. На заскленій кафедрі вони побачили точну копію Пересопницького Євангелія ‒ факсимільне видання у шкіряній палітурці. Сьогодні ця книга є одним із символів української нації, її використовують під час присяги Президента України на вірність українському народові.
Особливу увагу під час екскурсії було зосереджено на історії створення Євангелія, фундатором якого стала волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська Гольшанська Дубровицька, котра вирішила перекласти Євангеліє з церковнослов’янської мови на староукраїнську. Робота над перекладом почалася 15 серпня 1556 року в Ізяславі Хмельницької області, а завершилася 29 серпня 1561 року в Пересопниці. Книга містить 482 аркуші тексту, написаного на пергаменті, її вага – 9,3 кг. Виконували роботу двоє монахів – Михайло та Григорій. Певний час Євангеліє зберігалося у Пересопницькому монастирі. Але онуки княгині Анастасії зрадили православну віру і віддали монастир на потреби єзуїтів, які згодом його ліквідували. Після цього книга зникла на сотню років і з’явилася аж у 1701 році, коли гетьман Іван Мазепа подарував її Переяславському кафедральному собору, де її використовували під час богослужінь аж до 1799 року. Сьогодні оригінал манускрипту зберігається у Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського.
Студентів вразило не тільки багатство музейних експонатів, а передусім бажання працівників Центру, зокрема його директора Миколи Федоришина, донести до них живу історичну правду, без якої неможливе майбутнє кожного.