Тематична бесіда «Гіркий полин Чорнобиля» в бібліотеці РІ КУП НАНУ

    Цього року Україна та світ відзначає 35-ті роковини Чорнобильської трагедії. Аварія на ЧАЕС – одна з найстрашніших катастроф в історії людства, у результаті якої було порушено традиційний уклад життя багатьох населених пунктів, тисячі людей зазнали негативного впливу на здоров’я, природним екосистемам завдано непоправних збитків. Сьогодні відомо, що жодна катастрофа ХХ сторіччя не мала таких важких наслідків, як Чорнобильська. За міжнародною шкалою оцінок подій вона кваліфікується як аварія сьомого, найвищого рівня.
    Рівненський інститут Київського університету права НАН України долучився до заходів по вшануванню подвигу ліквідаторів та пам’яті всіх загиблих. Зокрема, в бібліотеці закладу відбулась тематична бесіда «Гіркий полин Чорнобиля», де присутні дискутували про наслідки трагедії для Рівненщини, адже Березнівський, Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський та Сарненський — це ті райони нашої області, які серйозно  постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

    Згадували рідних і близьких наших співробітників і студентів, які причетні до трагедії. До прикладу, ліквідаторами аварії були Атрощенко Володимир Миколайович– тато завідувача кабінету технічного забезпечення Атрощенка Володимира Володимировича,  Галайчук Сергій Гнатович – вітчим викладача кафедри загальнотеоретичних та правових  дисциплін Матвійчука Андрія Васильовича, який був нагороджений медаллю Учасника ліквідації наслідків аварії, наші педагоги, які вже на заслуженому відпочинку- Ковальчук Георгій Купріянович, Шолудько Богдан Андрійович та інші.

    Під час розмови окремо зупинились на тому, що орієнтовно 100 тисяч дітей з постраждалих районів возили на місяць в санаторії Криму, Закарпаття, Тернополя, Польщі. Цих дітей, так би мовити, «ховали» від радіації. За цей період радіонукліди цезій і стронцій, які були на ґрунті, з роками поступово опускалися приблизно на 10-15 метрів нижче кореневої системи кущів, грибів і ягідників. І тепер ці діти, яких «ховали» свого часу від радіації, копають бурштин. Відповідно і цезій, і стронцій вони знову викопують назовні й живуть у цьому радіоактивному середовищі. Про долю свого вітчима Труша Володимира Тихоновича – дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, надала відомості студентка 1-го курсу Олександра Миколів. Такий же статус має і лаборант кафедри гуманітарних дисциплін РІ КУП НАНУ Столярчук Катерина Миколаївна.
    За період, що пройшов від дня трагедії, написано десятки книг, знято багато фільмів, як документальних, так і художніх, випущено сотні фотоальбомів. Один із них «Утраченные места. Сломанные судьбы», наданий завідувачем кафедри загальнотеоретичних та правових дисциплін Матвійчук Оленою Вікторівною, присутні мали змогу переглянути аби ще раз усвідомити цю жахливу подію та її наслідки, адже дивитися на фото, представлені в цьому виданні, та читати спогади ліквідаторів без щему в серці неможливо.
    За 35 років Чорнобиль перетворився з міста майбутнього на місце пам’яті. Весь цей час він нагадує ціну людської помилки, тому головним уроком для нас має стати розуміння, що будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути виваженими, а одна із головних вимог Чорнобиля – відповідальність кожної  держави і кожного народу, кожної людини за те, щоб цей світ був благополучним і безпечним.