В рамках проекту « Пізнай свій край» студенти Рівненського інституту Київського університету права відвідали історичне і просто гарне місто Львів
15 вересня під час екскурсії студенти Рівненського інституту КУП НАНУ, у рамках загально університетської програми «Пізнай свій край», відвідали історичні пам’ятки Львівщини., побували у Львівській міській раді, відвідали історичні музеї, погуляли по прекрасних вуличках на Площі Ринок, а також піднялися на вежу ратуші.
Слово «ратуша» походить від німецького «Rathaus» — будинок ради. Першу міську ратушу побудували в 50-60-х роках XIV століття, коли Львів отримав Магдебурзьке право. Спершу ратуша була була дерев’яною, але у 1381 році згоріла. За деякий час ратушу відновили, а у 1404 році на ній встановили годинник. Будинок магістрату складався із трьох частин, побудованих у різні часи і об’єднаних між собою. Вежу ратуші збудували в 1619 році. Шпиль вежі вінчав залізний флюгер у вигляді лева (герб Львова), над флюгером була закріплена металева куля і зображення орла – герба Польщі. У 1826 році вежа звалилася, в аварійному стані був і весь будинок магістрату.
Нову ратушу збудували у 1830-1835 роках. У 1852-му на вежі встановили новий годинник – замість пошкодженого при пожежі 1848 року. У 1883-му ратушу з’єднали першим у Львові телефонним зв’язком з деякими установами і пожежною командою. У ратуші засідав магістрат, тут жив президент міста.
1 листопада 1918 р. сотник Степан Паньківський підняв над ратушею синьо-жовтий прапор Західно-української Народної Республіки. З цього часу стало традицією вивішувати державний прапор на вежі ратуші. До цього такої традиції не існувало.Під час Другої Світової Війни, 23 липня 1944 р. танкіст Олександр Марченко встановив на вежі ратуші червоний прапор. Синьо-жовтий прапор України знову замайорів над ратушею З квітня 1990 р.
Студенти також відвідали Львівський історичний музей. Музей історичних коштовностей, виставку “Пам’ятки золотарства в музейній скарбниці” побудована на матеріалах фонду дорогоцінних металів Львівського історичного музею. Окремі пам’ятки надано для експонування Львівською галереєю мистецтв, Львівським музеєм історії релігії, музеєм етнографії та художнього промислу НАН України у Львові.
На виставці представлено предмети художнього срібла різноманітного призначення, як ужиткові, так і церемоніальні, зокрема сакральні. Хронологічні рамки походження предметів репрезентованої колекції ювелірного металу охоплюють часовий проміжок від кінця XVI до початку ХХ ст. – надзвичайно цікавий, насичений подіями період історії Львова та Галичини загалом. Географія походження музейних пам’яток поряд зі Львовом охоплює важливі осередки ювелірного мистецтва Австрії, Польщі, Чехії, Росії, Німеччини, тобто тих держав, з якими наш край поєднували тісні торговельні та культурні зв’язки, а почасти й спільність історичної долі.
У першій частині відвідувачам Музею представлено комплекс пам’яток, що мають не лише мистецьку, а й значну історичну вартість. Вони пов’язані з важливими подіями в історії Львова, життям і діяльністю визначних громадян міста. З-поміж знакових експонатів цього розділу – вироби львівських золотарів: печатка львівського цеху ювелірів (бл. 1600 р.), символічні ключі міста (XVIІІ ст.), церемоніальний ланцюг президентів Львова (1892 р.), срібний макет Львівської ратуші (20 – 30 роках ХХ ст.).
Надзвичайно приємним та захоплюючим своєю красою стало відвідання Львівського Італійського дворика — дивовижний пам’ятник архітектури епохи Відродження, який по праву вважається одним із найпрекрасніших та найромантичніших прикрас центральної частини Львова Італійського дворика студенти були вражені приємно вражені.
Раніше Італійський дворик належав Костянтину Корнякту — купцю та виноторговцю з острова Кріт, який за вірну службу на посаді особистого секретаря отримав дворянський титул від короля Речі Посполитої Сигизмунда ІІ Августа. Наступний король Стефан Баторій дозволив спорудити Корнякту палац із шістьма вікнами на Площі Ринок. Дозвіл на будівництво будинків із шістьма вікнами на той час не можна були купити за жодні гроші, а тільки здобути відданою службою державі.
Палац був зведений у 1580 році, а його авторами стали італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин. До речі, єдиний будинок з подібним двориком був побудований лише через 300 років — це царський маєток, Лівадійський палац у Криму.
Студенти Рівненського інституту Київського університету права НАН України глибоко зворушені прекрасною екскурсією і в котре впевнилися, що культурне надбання рідної Батьківщини – це безцінний скарб для кожного громадянина України.
Організатор КМР
Марія Пясецька